У що вірили козаки

[KosivArt]

Ну ось така вона хитра релігія рабів

[Иешуа]

лов'янські Язичники людські жертви Богам не приносили, не їх традиція. Це Ваш Абрам сина свого попер на гору приносити у жертву Ієгові, бо той хлопчатинку полюбляє! Та й Ієшуа гарний приклад. Не міряйте по собі.

[Шмайсер]

лов'янські Язичники людські жертви Богам не приносили, не їх традиція. Це Ваш Абрам сина свого попер на гору приносити у жертву Ієгові, бо той хлопчатинку полюбляє! Та й Ієшуа гарний приклад. Не міряйте по собі.

+5)))Цілком згідний з Вами.

[Иешуа]

Взагалі я думаю,що всі противники язичництва просто не уявляють,що це таке. Це не багато Богів, які сидять рядочком на сусідній з Ісусом чи Савоотом хмарах і ругаються між собою чия з них віра правдивіша, як дехто уявляє. Це закони Всесвіту, закони Природи.Світ тонких матерій та енергій. А язичництво - це спосіб співіснування в гармонії людини і природи. Відповідальність одних перед другими і виконання взаємних зобов,язань. А назви Богів,це як код до енергій природи. Називаючи ім,я якогось Бога, ми викликаєм ті енергетичні сили природи, які відповідають за те, що нам потрібно. Вже доведено,на рівні елементарних частинок, природа має свій розум і свідомість.Свій розум і свідомість мають кожна билинка, травинка, чи рослина. Свій розум мають всі стихі їякі також складаються з елементарних частинок. Розуміючи це, з Природою можна спілкуватись, розуміти її і жити в гармонії. І хто б з Вас ким не був, він є язичником, тому, що ви живете в природі і без природи життя нема

[Vlad]

1. Нажаль майже все що я знаю про ведизм, я прочитав в 7ми томах В. Мегре "Звенящие Кедры Росии". Я не берусь судити що там правильно, а що ні. Але мені здається що я в темі.

2. Тема: "У що вірили козаки"
Так от, козаки багато у шо вірили! Вірю в те що серед них були характерники. Але це були одиниці!
Більшість козаків були християни. Ви звичайно можете кричати шо це міф))), але більшість козаків були православні християни і коли людину приймали на Січ навіть дивилися як вона хреститься.

3. "що ж, для християнства підміна фактів — це звична практика." - Це стосується не тільки християн! Наприклад наші дорогі атеїсти ще більш успішно підмінювали факти кілька десятьоліть назад. Як я бачу язичники також люблять таку практику)). Все залежить від людини, а не від того назвалася вона християнином чи язичником чи кимось іншим.
Чомусь ви не кажете, що на Січі була церква.  Її козакам примусово ніхто не нав"язував

4. "Ти не грішний, якщо не кривдив життя."
Я не знаю чи я правильно зрозумів цю думку. Але в мене виникло питання. Люди які судячи з попередніх постів вважають себе язичниками - вегетаріанці?
Хто вірить в реінкарнацію, поясніть мені будьласка... От наприклад я сьогодні з"їв курку - яка можливість того що я з"їв людину що переродилася в курку? Якщо так, то як на це реагує Космос?

[Шмайсер]

Всі християнські свята та обряди були нашаровані, прив'язані до релігійних свят наших предків-язичників. Деякі атавізми можна й сьогодні спостерігати - наприклад, прикрашання ялинки - типове жертвоприношення, бо немає такого обряду, чи традиції в християнстві. Ну і звичайно ж, крім релігійних, є багато звичаєвих норм та законів, котрі видають нас, як язичників в минулому. Є закон Держави, є норми та закони релігійні і поряд існують неписані народні закони, які бувать інколи і жорстокими, але вони дієвіші ніж інші згадані закони, і іх дію ніхто не піддає сумніву, ім підкоряються без умов...

[KosivArt]

Люди які судячи з попередніх постів вважають себе язичниками - вегетаріанці?
Хто вірить в реінкарнацію, поясніть мені будьласка... От наприклад я сьогодні з"їв курку - яка можливість того що я з"їв людину що переродилася в курку? Якщо так, то як на це реагує Космос?

Та ні, до чого тут вегетаріанство. Правда язичник не буде вбивати тварину просто заради полювання, як це роблять християни.

А курку ти шось задуже за вуха притягнув. Ти їш курку і не думаєш ким вона була до цього. Християни і зараз в церкві їдять хліб і вино, при чому уявляючи шо це кров и плоть ісуса, хіба ж ні?

[KosivArt]

та не можуть співіснувати релігія рабів божих з релігією воїнів.

ну яка ж вона "релігія воїнів", якщо "раби" ту релігію так швиденько замінили?

Та не швиденько, її насаджували десятиліттями і ріками крові. І постійно виникали повстання проти нової віри. Хто був при владі, той і мав силу і душив ці повстання. А при владі був нелюд володимир.

[Иешуа]

Змушений заради історичної правди спростувати свої ж власні твердження про відсутність людських жертвоприношень в етнічній релігії предків.
Були людські жертви. Але на відміну від кровожерних диких північно-східних племен, ці жертви мали виключний і впорядкований характер...
Перечитавши за останній час купу літератури на тему дослідження язичництва, можу видати більш-менш осмислений підсумок щодо людського жертвоприношення.
Людські жертви приносилися не як правило, а як виключення з тихого мирного перебігу життя хліборобських громад, яке могло бути викликано війною, неврожаєм, епідемією... Тобто тим, що могло розцінюватися як Божа кара. Приноситися жертви могли лише на окремі великі свята. Одним з таких днів є день Перуна - 20 липня.
На роль жертв відбувався певний відбір, встановлений поконом предків. Коло потенційних кандидатів було чітко обмеженим. Стати жертвою міг:
1. Полонений ворог
2. Злочинець
3. Доброволець, якому випадав жереб.
Щодо ворогів, то тут особливих заперечень ні у кого не виникає. Такі тоді були правила ведення війни. Якщо здався в полон, то будь готовий до того, що можуть вбити. Доречі, принесення полонених ворогів в жертву Перуну, як показала історія, було досить дієвим засобом... Під Доростолом воїни Святослава, які були в безнадійній облозі з усіх боків, і яким залишалося лише героїчно загинути в останній битві, після принесення таких жертв на очах візантійського війська, не лише врятувалися, а й було укладено почесний і вигідний для Русі мир.
Щодо злочинців теж зауважень і заперечень нема. Ще донедавна у нас застосовувалася вища міра покарання злочинців. То чому б тоді і нашим предкам не мати такий звичай?
Мене особисто бентежить третя категорія - добровольці... Залишилося літописне свідчення про те, як в 983 році 12 липня жереб бути жертвою на дні Перуна випав хрещеному Варяжку, який після того десь втік. Люди обурилися тим, що він сам визвався приймати участь в жеребкуванні, а потім передумав. Коротше кажучи, впіймали... Описаний в літописі випадок свідчить про виключну добровільність такого кроку. Може таким чином в суспільстві вирішувалася проблема самогубства? Розчаровані в житті з різних причин люди мабуть були і тоді. І щоб не зводили рахунки з життям самостійно, роблячи безсумнівно великий гріх, суспільство давало таким людям шанс достойно полишити життя? А якщо смертний жереб оминав потенційну жертву, то чи не було це знаком з небес, що Богу потрібно, щоб ця людина жила, принаймні до наступного жеребкування? Дуже схоже саме на таке ставлення питання...
Власне, досить довго роздумуючи над питанням людських жертвоприношень, я задався питанням... А чи має право сучасне суспільство засуджувати язичників за це? ( Я вже промовчу про тодішнє, та й сучасне християнство, щоб не порушувати правила форуму і нікого випадково не образити. Буду вести мову про суспільство вцілому. Хоча не слід забувати, що підвалини та мораль цього суспільства сформовані не без впливу християнської релігії.)
Жертвоприношення Богу тоді мало назву "треба". Так-так... Саме те "треба", що зараз вживається в сенсі "надо". Тоді на це дивилися так, що Бог хоче, значить йому "треба". Але таке право "требовать" мав тільки Бог. А зараз? Хто тільки не требує щось собі... Хто потребує, той і требує... А суспільство взагалі стало називатися "общєство потрєбления"... Тобто суспільство, що потребує, требує і потребляє треби... І що ж це за сучасні "треби" такі? Щойно проїхавши за кермом всю країну з півночі на південь і обратно, бачив на дорозі безліч аварій. Деякі явно не обійшлися без людських жертв... Якому богу були принесені ці треби? У нас на форумі є кілька тем... Наприклад, про самогубства, або про аборти... А ці людські жертви якому богу принесені? Хай суспільство назве ім'я свого бога, якому воно сьогодні приносить людські жертви, а потім береться засуджувати предків... Можу лише констатувати від себе, що заради розкоші, власного комфорту та жирування предки треби не приносили точно...

[KosivArt]

я думаю треба більше розвивати тему стосовно її назви — вірувань козаків, бо всі теми про язичництво неодмінно переходять в обговорення християнства.

[Иешуа]

Торкнуся питань гігієни і медицини. Щодо гігієни, то етнічний одяг русів традиційно був білого кольору, що вимагало його частого прання. Крім того, релігійні переконання язичників вимагали, наприклад, виходити працювати в поле лише чисто вимившись. Також обов'язковою вимогою було миття воїнів перед боєм. Ще Геродот, коли мандрував землями України, описував лазні, якими користувалися навіть кочові скіфи. Що казати тоді про сколотів? Лазні згадуються і в договорі Вєщєго Олега з Візантією від 907 року, де князь вимагав від візантійців надати можливість руським послам і купцям «творити мовь», коли захотять. Це треба розуміти так, що візантійці цього не робили. Та й нащо це їм? Адже в Біблії про необхідність митися нічого несказано. Буде не правильним казати, що перші християнські священники, які прийшли на Русь з Візантії та Болгарії зовсім не милися. Вони милися досить багато разів на рік. Стільки скільки дощило... biggrin.gif Також традиційно було прийнято на Русі голити бороду і стригти голову, на відміну від християнських нововведень. К честі нашого народу правило ходити кудлатими та бородатими на Русі-Україні не прижилося kozak.gif , а на теренах Московії лише цар Пьотр І зміг репресіями переломити цей занесений з Візантії звичай. Щодо медицини і казати нічого. Не було в християнстві ніяких традицій народної медицини, які і до наших днів існують у нас, а тоді їхніми носіями були язичницькі служителі культу. Від всіх хвороб християнські священники рекомендували проносне. Це не жарт! Навіть в середині ХІХ ст. в Англії після сповіді поп міг направити вірянина до доктора, щоб той виписав проносний відвар, яким «лікували» страшенну заразу - статевий потяг. wub.gif

На щастя християнський вплив на моду був мінімальним. Як ходили наші пращури в білих вишиванках, так і ми ходимо й досі. Християнському впливу піддалися лише орнаменти на вишивках, але цей вплив помітний лише знавцям. Змінився колір одягу священнослужителів, з білого у язичницьких волхвів на чорний у християнських попів, і на розцяцькований у великих християнських цабе. Коли я бачу християнського попа в шитій золотом хламиді, то завжди придивляюся, чи не вишито там арабеску з написом «нема бога окрім Аллаха, і Магомед пророк його»
На Русі була давня, ще з скіфських часів, ювелірна традиція. Згадаймо хоча б всесвітньовідому пектораль. Багато ювелірних прикрас русів описує в своїй книзі «Язичництво древньої Русі» академік Б.А. Рибаков. Християнство ж вбачало в сюжетах, які зображено на прикрасах, саме неприкрите язичництво. Тому ретельно боролося з цим, пропонуючи навзамін самий лише хрест...

Були у наших предків і найрозвинутиші на той час технології обробки металу. Лише в минулому році вдалося відтворити технологію виготовлення булатної сталі, з якої робилися знамениті тоді на весь світ руські харалужні мечі. Що могли запропонувати навзамін сварожим ковалям візантійці, які вночі мародерствували на полі бою, збираючи в мертвих русів їхню зброю? Адже візантійські мечі були гожі хіба що хліб різати. Вони гнулися й тупилися після першого ж зіткнення в бою з мечем руського воїна... Нажаль, хрест виявився гострішим за меч.

Тепер, розглянувши декілька аспектів, які формують поняття «культура», можна констатувати, що християнство не принесло на Русь нічого культурного. Зовсім нічого. Все у наших предків вже було і поступалося тодішньому візантійському рівню хіба що в кількості. А в деяких питаннях і значно перевищувало християнський рівень культури. І сьогоднішня культура (якщо це звісно можна так назвати) сформувалася хоч і під пильним оком християнства, але не завдяки, а всупереч йому. Тому термін «християнська культура» вважаю не коректним.

[Иешуа]

Були у наших пращурів музика і пісні. На відміну від церковно-релігійних занудних псалмів, славні богам були веселі і величні. Деякі з прадавніх пісень дійшли і до наших часів у вигляді колядок, щедрівок та інших обрядових співів. На Русі була традиція співати билини, яка потім переродилася в кобзарство. Існували і свої музичні інструменти – кобзи, гуслі, дудки, сопілки, барабани, бубни…
Сучасні дзвони були запозичені з європейського католицького християнства (в Візантії таке диво було не відоме). Але це не значить, що це було для наших предків щось нове. Ще задовго до християнських колоколів використовувалися так звані «била» (я так зрозумів, що це щось на кшталт підвішеної рельси).

Розгляну образотворче мистецтво. . В їхньому, рубленому сокирою, обліку чітко вгадуються народні риси, на відміну від християнських ікон, де що не обличчя, то прости Боже, єврейський шнобель. Нажаль, мені не відомо, чи писали на Русі картини. Християнство принесло традицію написання ікон, але знищило скульптурну традицію, яка була виражена в ідолах богів. Слід визнати, що слов’янським ідолам було далеко до прекрасних давньогречеських статуй. Але щодо цього зауважу цитатою з якогось старого радянського фільму про революцію, коли при взятті Зимового палацу революційний матрос видає таке: «Кто бабе руки оторвал? Узнаю, кто оторвал руки – оторву и ноги!» Так от, руки «бабі» (Венері Мілосській) відірвали християни. «Баба» ще легко відбулася. Вони розтрощили вщент безліч грецьких і римських статуй. Чомусь дуже не любили саме статуї… Так що в сфері скульптури християнство точно нічого не додало нашим предкам, а такі, з дозволу сказати, «картини» краще не треба…
Доречі, ті ідоли, які «страшні» - це ідоли селянські. Були і інші, «цивілізовані» ідоли. Згадаймо залишки Збручського ідола, які дозволяють скласти уяву про його первинний вигляд. Або літописний опис ідолів з Володимирового «п’ятибіжжя», які були різблені і інкрустовані золотом і сріблом. Або опис арабськими мандрівниками ідолів в храмі в Арконі, які були не тільки різблені і інкрустовані золотом і сріблом, а ще й густо прикрашені дорогоцінним камінням. Отже, до нас дійшов лише вигляд простонародних, саморобних, сільських ідолів. А справжні витвори мистецтва було знищено, хоч народ і намагався їх сховати і зберегти. Так на самому початку XVIII ст. в Чернігові гетьман Мазепа знайшов двох ідолів повністю відлитих із золота (зауважу, що ідоли робилися не меншими за зріст дорослої людини, а зазвичай більшими). Так гетьман наказав віправити обидві знахідки в Німеччину, щоб там їх переплавили на церковні ворота. Тільки зважили спочатку, навіть не зробили ескізів, замальовок, або хоча б словесних описів. Думаю, що ці золоті ідоли зовсім не були «страшними». Вгадайте з одного разу, в церкві якої держави врешті решт встановили ці ворота? Хоч Мазепа і понабудував по всій Україні безліч християнських церков, але це не врятувало його від анафеми. Всім відомо, як закінчив він своє життя. Наруга і паплюження святинь древніх предків не минається безкарно…

[Иешуа]

Стосовно питання хто такі Боги. Боги - це сили Всесвіту проявлені в ПриРОДі і в нас.  Яким боком відноситься ієшуа з іудеї до нас, і чому ми зобов'язані через ісуса славити жидовського бога іегову? Відповідь в тому, що християнство - задумане як віра для утримання в покорі без тюрми і кайданів, оскільки кайдани знаходяться в голові віруючого! Напротив так нелюбиме і обгажуване християнством слов'янське язичництво, сповідує волелюбність, почитання предків і Божественної ПриРОДи.

[Иешуа]

Язичники вірили також у божественну силу дерев. Відголосок цієї віри досі
зберігся у японській традиції споглядання вишні-сакури. Ката Ока розповів
<УМ>, що основним у цьому своєрідному поклонінні є не естетичний аспект, а
традиція вшанування предків, адже пелюстки є душами померлих родичів.
Цікаво, що в Україні на Поділлі до сьогодні зберігся звичай садити вишні на
цвинтарі. А в українській культурі ягоди вишні символізують кров, а тому й
рід. Тож не дивно, що вишня так часто фігурує в українському фольклорі та
художній літературі. Дерево життя досі вважається одним із найвагоміших
символів японської культури. Ката Ока був просто шокований, коли в
експедиції до Карпат побачив, що деякі селяни над дверима, просто на даху
прив'язують ялинку. За його словами, це віра в те, що через священне Древо
життя божественна енергія сходитиме на хату, на родину.

[Иешуа]

Традиція очищеня через вогонь і воду є дуже давньою та характерною не лише
для української чи японської культур. Проте свято Івана Купала досі, після
більш як тисячолітнього існування християнства в Україні, є актуальним і
сьогодні, тобто має дуже міцне коріння. Саме в купальському ритуалі
найбільше колись магічних, а нині традиційних обрядів пов'язано з водою і
вогнем. В Японії жінки у день літнього сонцестояння також ходять до річки і
роблять подібні до давньоукраїнських ритуали. Схожi обряди є хіба що в
Китаї, але в інших народів, за словами Ката Ока, немає.