Гуцул ніколи не був християнином!

[Иешуа]

Наші предки святкували день зимового сонцестояння — 25 грудня за старим стилем. Язичники вірили, що у цей день змій Коротун з'їсть Сонце. Але замість старого Сонця богиня Коляда народить нове. Саме про народження нового Сонця сповіщали колядники, ходячи від хати до хати, бажали добробуту господарям та їхнім дітям, процвітання і благополуччя в наступному році. Крім цього, деякі колядки мали і возвеличувальний зміст — ці пісні розповідали про тодішні героїчні подвиги воїнів, битви, походи князів. Саме князів найчастіше ототожнювали з божествами, переважно з сонцем, тобто Дажбогом. Наприклад, у колядці «Ой рано, рано кури запіли, ой дай боже», немає жодного згадування по народження Ісуса Христа. Ця колядка є радше розповіддю про молодого воїна, який вирушив у похід. Є у ній згадка і про «тихий Дунай» і «білий камінь», з якого «господар» скочивши, перескочив Дунай і «не замочив він злоті стременця/ ой дай боже/ злоті стременця, себе молодця/ ой дай боже».

[Иешуа]

Лише згодом почали з'являтися колядки з прямою розповіддю про народження Христа, і Бога-Сонце почали ототожнювати зі світлом Різдва.

Дідух, це також спадок від язичників. Сніп-дідух або, як його ще називають — Коляду, заносли до хати як символ доброботу та врожаю.

Дуже багато язичницьких звичаїв на Різдво пов'язано із тваринами та рослинами. Коли господиня готувала кутю, основну страву Святої вечері, діти мали квокати, мекати, мукати — щоб тварини в господарстві добре плодилися. Господар бив обухом сокири по деревах в саду і примовляв: «Родися, бо тя зрубаю». Від нечистої сили захищалися часником, клали його на чотири кути столу; щоб у хаті гроші водилися — під обрус клали гроші.

[Иешуа]

Багато поганських звичаїв мають свята Василя, Меланки та Щедрий вечір. На Василя, 13-14 січня, в Україні цей день святкується ще як Старий Новий Рік, хлопці ходять «посівати». Вони ходять по хатах, бажають господарям доброго наступного року та сіють зерном пшениці.

«Сію, сію, посіваю, щастя й радості бажаю! На щастя, на здоров'я, на Новий Рік, щоб краще родило, як торік. Жито, пшениця і всяка пашниця. З Новим Роком!», — бажають хлопці господарям. Причому і досі суворо дотримується правило, що на Новий Рік першим до хати має зайти чоловік. Якщо прийде жінка, то це погана прикмета — наступний рік буде нещасливим.

[ploskonos]

Для чого перекидати на форум тону інформації?
Не простіше просто дати посилання,а кому цікаво,хай читає?
http://ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/27/

[Иешуа]

Та одним із найяскравіших язичницьких свят, разом із літнім святом Івана Купала, є зимове свято Андрія. Свято, яке припадає на 13 грудня, і в християнському календарі є поминанням мученицької смерті апостола Андрія Первозванного. Проте основне навантаження цього свята — це молодіжні розваги та ворожіння за поганським звичаєм. На Андрія дівчата ворожили, коли вийдуть заміж, за кого, чи щасливим буде шлюб. Іноді, щоб ворожба була вдалою, дівчина мала провести весь обряд голою, що притаманно магічним-поганським віруванням. І досі в Україні на Андрія дівчата прислухаються, з якого боку озветься собака, звідти й буде наречений, виставляють черевички до дверей, і чий буде останній, та дівка першою вийде заміж, вдивляються в темряві у дзеркало, щоб побачити судженого, перед сном промовляють заклинання, щоб приснився наречений. Незважаючи на заборони з боку церкви, свято Андрія, як і Катерини (7 грудня), не вдалося зробити християнським і позбавити його язичницького змісту. Обидва свята припадають на передріздвяний піст і обидва є спадком від наших предків язичників.

[BigFAN]

Для чого перекидати на форум тону інформації?
Не простіше просто дати посилання,а кому цікаво,хай читає?
http://ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/27/

треба ж покосити під чувака який вміє скласти слова в речення.

[Иешуа]

українці, як і християни всього світу, мають замислитись над доречністю віри у іудейського бога з язичницькими обрядами на крові та "цілоспалення" жертв у вогні з часів вигаданого Ноя: "І спорудив Ной жертовник Господу. І взяв... (од кожної тварі по парі), і приніс на жертовнику цілоспалення. І почув Господь пахощі любі" (Буття 1М 8(20). Але саме жахливе у християнстві те, що в жертву богу Ягве-Єгові по обряду цілоспалення приносяться ЛЮДИ: "І промовив Господь (до Аврама): "Візьми свого сина... та й піди до краю Морія, і принеси там його в цілоспалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі" (1М 22(2)). "Жертвопринесення Ісака Аврамом засвідчує наявність людських пожертв жидівському богу і стає більш зрозумілим після розкопок на висотах Палестини кістяків дітей та рабів, котрі явно були принесені в жертву" ("Ключ" с.11 ). Ці людовбивства вбачаємо навіть у царів: "І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілоспаленням" (ІІ Книга Царів 3(27)).

[Иешуа]

той факт, що жертви були не тільки чоловічої статі, але й жіночої; наприклад: "І обіцяв Їфтар обітницю Господові: — що вийде з дверей мого дому напроти мене, коли я вертатимусь... то буде він для Господа, і я принесу його в цілоспалення... І прийшов Їфтар до дому свого, аж ось виходить напроти нього дочка його... І сталося — він учинив над нею свою обітницю... І сталося це звичаєм в Ізраелі" (Книга Суддів 11(30–39)). Зауважимо, що це стало звичаєм не тільки в Ізраелі, але і у християн. Адже іудейське християнство успадкувало з іудаїзму цю жорстоку звичку – спалення людей живцем у вогні! 

[Иешуа]

ознака древності української культури - це збережена традиція
поклоніння предкам. Це особливо дивно тому, що християнська традиція суворо
боролася з цими язичницькими пережитками, наголошуючи на тому, що Бог є
єдиним, а померлі не повертаються до нащадків, бо перебувають після смерті в
пеклі або раю, залежно від земних діянь. Японська культура базується на
синтаїзмі, вірі у те, що божественне розлито у природі та має безліч своїх
проявiв. Можна сказати, що це своєрідний аналог язичництва. Японці вірять,
що на великі свята (Новий рік, свято Бон) душі предків відвідують своїх
нащадків. В Україні також існує традиція поминання, <підгодовування>,
задобрювання померлих на новорічні свята, Великдень, Зелені свята (так звана
русалчина неділя). У фільмі <Тіні забутих предків> показано традицію
закликати в старий Новий рік на кутю душі померлих; в японській культурі
також існує традиція пропонувати ритуальну їжу з рису душам, які в певні дні
приходять до свого дому.

[Иешуа]

Одним із дуже древніх є звичай ритуального вбивства старих батьків. Сам
звичай, зрозуміло, в традиціях цих народів не зберігся, проте у казках та в
художній літературі почасти до цього сюжету звертаються. Так у одній iз
новел Коцюбинського син вивозить свою матір на санях у засніжений ліс, а в
творчості японських письменників часто зустрічається сюжет, коли син
відвозить своїх старих батьків у гори. Обов'язковим при цьому є мотив снігу.

[Иешуа]

ГОЛОВНИЙ РАБИН ІЗРАЇЛЯ ВВІВ НОВИЙ ЗАКОН,ЯКИЙ СТОСУЕТСЯ акумов (неевреев),ЩО ВОНИ НЕ сравниваются с навозом и калом,БО ЦЕ СТОСУЄТСЯ ЛИШЕ СТАРОГО ПОКОЛІННЯ,ТОБТО ПРАЩУРІВ.
СТОСОВНО НАШОГО ПОКОЛІННЯ ПРЙНЯТО ПОРІВНЮВАТИ ЇХ З ДИТЯЧОЮ РАПТОВІСТЮ,ТОБТО З ДИТЯЧИМ ПОНОСОМ,АЛЕ ЯКИЙ ЩЕ І ДУЖЕ СМЕРДИТЬ НЕ ПО ДИТЯЧОМУ.ФУУУУУУУУУУУУУУУУУ.....

[Иешуа]

Язичницький
саме світогляд язичництва був спрямований на збереження природи, оскільки по суті являлось ні чим іншим як обожненням природи, а отже характеризувалось обережним ставленням до неї, вмінням знаходити з нею контакт і жити в гармонії... Язичництво втілювало в себе величезні знання (знахарство, секрети виробництва), веселі пісні, радість, свята, сміх, вишукану обрядовість та традиції, які плекали міцну, здорову націю...
Це була рідна віра українців, адже віра по суті це є комплексним втіленням культури в усіх її проявах - література, пісні, живопис й т. ін.

[Иешуа]

Християнський:
З приходом християнства (приблизно 988 рік) в Україну почалась експансія чужинської культури, адже християнство це те, що в Україні ніколи не зароджувалось. А одже чужі писання були принесені чужими священниками, візантійські священники стали радниками наших царів, яких вони нацьковували одне на одного... З приходом християнства, оті священники обізвали все українське (а все українське було виключно язичницьким) паганським і зволіли нищити все це, безжалісно... Вбивали волхвів, які з покон віків тримали величезний обсяг знаннь і передавали їх дітям, онукам... Отже із знищенням волхвів ми втратили неймовірне багатство - знання... Християни принесли нові знання, принесли свої писання і наказали сліпо вірити написаному, хіба ні? Заборонялись українські свята, заборонялось сміятись, радіти, веселитись, а тільки можна було молитись, сумувати, спокутувати гріхи... Будь які веселі традиційні ігрища, а всі вони втілювали в собі язичницький світогляд, вважались паганськими і заборонялись... У батьків забирали дітей, і декілька років тримали в монастирях, в яких, як то кажуть, вчили жити по-іншому, по-християнськи, отже виховували нових людей, а батьки і батьківська наука була побоку... Доречі, щоб ви знали - українці Біблію не писали і в Біблії йдеться не про українців, не про українське уявлення щодо народження світу, там оповідається історія не українського народу, і не укрїанських героїв... Все те написане є рідним саме для того народу, хто це писав і про кого це писалось, а в українців є своє, рідне...

[Иешуа]

Сучасний світ
А тепер погляньте на ту історію України, яка почала складатись з приходом християнства.
Подивіться з кого утворилась Америка, і до чого довела світ християнська Європа. Екологія яка? Яка духовність?
Світі став іншим, і якщо людство вважає, що без природи воно проживе, тоді так - язичництво вже нікому непотрібне.

Щоб побачити, яка наразі є віра і релігія, то подивіться на яких мультиках виховуються діти, яку їжу ми їмо, а це і є ніщо інше як обрядовість, традиції, які власне і є частиною віри... Ми всі є віруючими людьми, просто наразі у нас віра інша - сучасна, її можна називати як завгодно... Достатньо поглянути на оточуючих людей, про що вони думають, наскільки їхні дії є правильними... Чому і як вони виховують своїх дітей... Оце і є віра... Панівними залишаються бізнес-інтереси, цьому навчають молодих менеджерів, певна частина людства захлинулась в розкошах, не розуміючи її наслідків і за рахунок чого ця розкіш існує... Але нам пофіг, ми вже від неї не можемо відмовитися і тому шукаємо постійно якихось виправдань...
А світ котиться в прірву.

[Иешуа]

Я завжди націоналізм і національність асоціюю виключно з родиною і батьками, тож казати про те, чому я люблю саме своїх батьків, свою родину, а не чужих - мені важко...
Щодо мразматичного письменника і гопа із Троєщини, то який стосунок вони мають до українстького язичництва? А російський письменник і польський студент, то чим саме вони тобі блище? А якщо свята Івана Купала, Великдень првододилися на цій землі, то чому ж на цій же землі не справляти саме ті магічні обрядові дійства, чому не співати саме ті пісні, якими просякнута ця земля ще з покон віків... Чому не збагачувати дітей духовно, розповідаючи їм саме про українське бачення народження світу, саме українські міфи та легенди, про мавок, лісовиків, домовиків?
Чому не можна повернутися назад до природи, до невеличких хатинок серед річки, серед великої кількості дерев, полів, забезпечувати самим свою родину (веденням натурального господарства) і не від кого не залежити?
Невже прикольно сидіти в квартирі багатоповерхівки, працювати в офісі з кондиціонером, блукати серед загазованих автомобілями шосе, знати, що політики поселивши нас в якусь квартиру самі ж насправді ділять наші землі та використовують нас як інструмент для своєї наживи, накопичення фінансів та інших розкошів, слухати як вирішують куди ж дівати токсичні відходи і що на Україні вже не лишилося екологічно чистих місцин, і до всого цього ще й святкувати восьме березня і корпоративні вечірки? Оце є сучасність! Якщо комусь вона подобається, то мені аж ніяк!