пишемо історію...
Gorolya:
і тут поріг зрозумів................це кінець.... я завжди на одному місці...а палець бачив і "вдарявся" не в один поріг......... я жив тим ранком! я жив тою секундую коли він в мене вдарявся....... і звідкись чути було "б...я"..............
все... я так не можу більше! мені це остогидло....
Жирна_Бойова_Панда:
...тут в порога почався страшний дипресняк, він подзвонив до свого психолога, але його секретарка сказал, шо він у відпустці на бора-бора, але поріг розумів шо ше одного такого ранку він не витримає...
Gorolya:
він відчув себе спустошеним.........
"........коли він рано вийшов , щоб більше не прийти, її зустріла тиша очима сироти...." лунав з радіо голос Могилевської .... це було останньою краплею! поріг не витримав і розплакався................
цілу ніч він не спав і думав, думав, думав............
Жирна_Бойова_Панда:
...і тут під ранок, він відчув шо хтось ходить. хто б це міг бути, задумався поріг...
Gorolya:
він відкрив очі....і побачив шо то прийшли перевіряти лічильник на світло......
жаль - подумав поріг і знову заснув....
Навігація