Хто що читає в оффлайні

[Dana Eco-Kosiv]

Марії Матіос "Щоденник страченої"прочитала по новім 2009 році(досі не можу відійти,ввела мене Матіос у роздуми)...ЩЕ хочу прочитати Матіос "Солодка Даруся",за яку авторка отримала Шевченківську премію,"Життя коротке"...
Недавно прочитала Матіос "Містер І Міс Ю-ко" - політизований маразмик з розряду фентезі.В цьому творі занадто багато протилежних співставлень.
Колись давно прочитала Лєрмонтова "Герой нашого часу" - справив на мене велике враження.Досі під ним.Йшла мова в творі про вельми тонкого знавця жіночої незбагненної душі і натури.Шик.
Найбільше запам*тались такі твори І.Франка "Перехресні стежки",Франца Кафки "Перевтілення",Альбера Камю "Подорожній,коли прийдеш  у Спа...",Нечуя-Левицького "Микола Джеря" і ряд інших...
Переконана,що за рік мінімум ОДНУ книгу на три сотні сторінок  стандартного формату слід прочитати.
Моя повага ТИМ,що в умовах російськомовного населення зберігають дар українсбкої мови і дбають про нього.
Хотіла би ще прочитати Матіос "Солодка Даруся"(по розповідях мами-твір в нашому дусі не без гумору),
Євгена Гуцало "Голодомор",
поезію Калинця....
...
Не хотіла би прочитати "Майн кампф" Гітлера-план загарбання світу і знищення сімейства націй. Цікаво чи Беніто Мусоліні теж щось схоже написав,Сталін?
Багато хотіла б прочитати,але часу обмаль.
Намагаюсь знаходити для таких справ час.
Інакше-поступове зубожіння.Недарма ніхто нічого не дописує на цій сторінці

[Juha]

Я, до-речі, Марії Матіос ніколи нічого не читала. Треба буде. Я з останнього пробувала "Граф Монте Крісто". Вже три рази починала читати. Щось не йде. Хоча в принципі книга обіцяє бути цікавою.
Трохи балуюся зараз Агатою Крісті. Перечитую зараз "Murder in Messopotamia". Прада роблю це в маршрутках. В моїх довгих поїздках на роботу і додому. Бо більше часу вільного знайти не можу.

[Dana Eco-Kosiv]

Від постійного коливання в громадському транспорті  мене...нудить.
Але й справді важливим є сам процес читання!
В основному люди нададуть перевагу посиденькам з друзями,просиджуванню за комплютором і т.д.Аніж читанню..

[Gorolya]

Читала я "Солодку Дарусю"... признаюсь чесно, я плакала.... занадто перейнялась тим всім....  взагалі люблю Матіос, пише вона якось по особливому... а ще мені подобається оформлення її книжок...
а ще полюбляю Дяченків, Дереша, Дністрового.... інколи можу Карпу чи Покальчука почитати... то залежить від настрою)))
О! файна книжка К. Скрябіна "Я, Побєда і Берлін"

[Тогорішна Морквина]

Дочитую зараз Владимира Истархова "Удар русских богов" - про масонів та інших жидів.

До речі, хто порадить лінк на книжку "Моя боротьба" Гітлера, але з хорошим перекладом?

УУУУУУУ, Стас! це другий удар Вами по мині (після Кастанеди). КАКІЄ ЛЮДІ!!!!!  Дякую, шо Ви єсть!!!

[Тогорішна Морквина]

А я дуже люблю в Косові книжки куплять в "ПРОСВІТІ". Там обично продає їх САМ Богдан Ілліч Радиш-Маринюк ілі його дружина Євдокія Олексіїївна.
Так я там про ростєнія кнігу купила нидавно Михайла Городенка, в "Писаному камені" відана. І вот там така мова кумедна, ни знаю, шо в писаному камені за редактори літіратурні--пише, як говориться, напр.:"напиток, як кофе" і т д.
А вопше кніга полєзна, там про всякі психотропні і галюциногєнні ростєнія, шо в Карпатах ростуть пише.

[lolo]

останне, що читала Мінаєва "Телкі". автор пише дуже легко, 600 сторінок за 3 дні, при тому, що працюю та вчуся ще. але пише так правдоподібно, що переживаєш все те, що й герой

[Кицька]

А я взяла нині величезну книгу (на більш ніж 1000 сторінок), читаю її, читаю, вже чекаю коли буде кульмінація, а її все немає і немає...(( І вже читати якось не дуже цікаво (сама книга така собі, тільки цікаво, який фінал буде)

[KosivArt]

Прочитав «Поле крові» Лесі Українки з коментарем Воєслава Кобзи.
До речі, в інтернеті цієї книжки чомусь нема...
Ось кілька слів з неї:

ЗРАДЖЕНИЙ  ІУДА  І  ЛЕСЯ  УКРАЇНКА
(Лесине ,,Поле крові" з коментарем Воєслава Кобзи)

Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду.
Як я ними увінчаюсь,
То поетом вже не буду.

Не поет, у кого думки
Не літають вільно в світі,
А заплутались навіки
В золотії тонкі сіті.

Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!

Тож підіте і скажіте,
Що поки я буду жити,
Не подумаю довіку
Зброї чесної зложити!

В колоніальному Київі 5 січня 1911 року християнська держава (російська імперія — попередниця сучасного содружества нєзавісімих госу-дарств СНГ) арештувала антихристиянську драматичну поему Лесі Українки ,,На полі крові". Цю поему щойно надруковано в 12 номері журналу ,,Літературно-науковий вісник" (ЛНВ) у грудні 1910 року.

Журнал конфісковано, а редактора притягнуто до суду (академічне видання те. Лесі Українки в 12 т.,, т. 12,   ст. 626, 627).

Жандармерія (дбайлива бабуся своєї онуки — служби безпеки України, СБУ) притягла б і Лесю. Буквально притягла б. Важкохвора Леся з 1887 року (з 16-річного віку) не могла ходити без сторонньої допомоги, — ходила на двох милицях; не могла рівно сидіти, ні на що не спершись; лежати могла тільки на спині. Рухалась по хаті лазячи. Втім, жандармерія Лесю не притягла.

На Лесин порятунок працювали всі обставини: час (у вихідні не працюють пошти і суди), далека відстань від Київа, посада чоловіка, погода, ейфорія зимового циклу свят — новорічних та православних різдвяно-хрищенських вакханалій.

Саме в цей час, коли в Київі розпочався судовий процес над Лесею та її твором, 11 січня Леся вирушає з Кутаїсі (тут Лесин чоловік обіймав посаду державного службовця) до Батумі, а звідси 14 січня — до Єгипту. Снігу на Кавказі насипало так щедро, що без лопати годі було пройти навіть судовому посильному з повісткою для Лесі...

Віддалившись від ,,лагідних" християнських берегів, 3 лютого Леся писала матері:

,,...Нарешті я добилася до Стамбула — після 10 днів розпрепаганої їзди, Добре, що ніхто не міг поїхати, щоб мене проводжати в Єгипет, бо все одно помогти мені на пароході ніхто не міг би. До Батума і на пароход мене провів Кльоня (Лесин чоловік Климент Квітка, ласкаво Кльоня, — прим. В. К.), і се було дуже важно, бо я сама не добилась би крізь сніги до парохода, а Кльош знайшов якихось людей, що прокопали дорогу, і вів мене, майже ніс на своїх плечах..."

[KosivArt]

Сьогодні в нео-жидо-християнській (незалежній) Україні Леся Українка і її антихристиянські твори не арештовуються, — Леся спочиває у Вічності, а її христонеугодні твори не видаються і не перевидаються. Ті з них, що надруковано в попередній, жидо-совєтський період, — замовчуються.

Особливо ,,На полі крові", ,,Руфін і Прісцилла". Їх ніби не існує. На них українським школярам не вкаже жоден учитель. Не вкаже навіть якщо йому, вчителю — коли він був ще студентом — вказав український професор. А професор, особливо незалежний, не вказав.

На війні як на війні. Воюючи з жидо-християнізмом жидо-большевизм брав собі в союзники Українську Рідну Віру.

Для пропаганди гнобленої християнізмом Української Рідної Віри, та для розвінчання (і нищення) гнобителя, найбільше зробила саме Леся Українка.

Саме за часів большевизму духовну спадщину Лесі Українки найбільше друковано, театралізовано, екранізовано; поставлено опери, балет. 72 рази Лесин шедевр на тему українського нехристиянського світогляду ,,Лісова пісня" поставлено в усіх обласних драмтеатрах совєтської імперії та за її межами — в Алжирі, Чехії, Словаччині. Чого не скажеш про еСеНГєтську імперію та її складову частину —   незалежну (неохристиянську) Україну.

Відкиньмо Ісусові чуда — вони вкупі з воскресінням (а віра у воскресіння характеризує саме жидівську секту фарисеїв на противагу секті саддукеїв) приписані Ісусу для перетворення його з активіста жидівської фарисейської партії Ізраїля на прапор (на бога — для наївних) жидівської всесвітньої фарисейської (християнської) окупантської партії. Функціонери цієї партії виконують за сумісництвом ще й жрецькі функції.

Супроводжуймо Лесю. Наші міркування, — а вони позначені В. К,, — перегукуються  з   думками   сміливої дівчинки.

Іван Франко про Лесю Українку:

,, ... Умови нашої літературної праці такі важкі, а особисті відносини авторки зложилися так сумно, що ми ледве чи діждемося від Лесі Українки всього того, що вона могла б дати нашому письменству... Леся Українка перша і одинока вміє опанувати широку скалю почувань, від тихого суму до скаженої розпуки і мужнього, гордого прокляття... Від часу Шевченкового ,,Поховайте та вставайте, кайдани порвіте!" Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини... Пригадаю цілий ряд французьких поетів сатаністів, неокатоликів та декадентів-неврастеніків, у котрих поезія була виразом їх власних нервових та психічних хвороб. Наша авторка безпечна від такої генералізації. У неї тіло хворе, але душа здорова і думка ясна.

Власне страждання не заслонює перед нею ані краси природи і тих розкішних мрій, які навіває краса, ані краси, спокою і щастя інших людей... Ще раз повторяю: читаючи м'які та рознервовані або холодно резонерські писання сучасних молодих українців мужчин і порівнюючи їх з тими бадьорими, сильними та смілими, а при тім такими простими, такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ся хвора, слабосила дівчина — трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну (Іван Франка ,,Леся Українка")

Доповнимо доктора філософії Івана Франка, котрий не дожив до жидо-большевицького (комуністичного) антихристиянського періоду, і далі, до нео-жидо-християнського, — Україна не чула і не чує сильного, гарячого слова сеї слабосилої, хворої дівчини. Не чує через заглушення пропагандою всесвітньої окупантської ісусістичної партії.

[Marinka]

ух ти......... а ти в нас що,  послідовник Ладо? .... я думала, що таке вже себе пережило, і відпрацювало... та й кануло в Лету;)

[KosivArt]

ух ти......... а ти в нас що,  послідовник Ладо? .... я думала, що таке вже себе пережило, і відпрацювало... та й кануло в Лету;)

шо за ладо?

[ploskonos]

Дуже люблю читати на історичну тематику,особливо цікавить період 2-ї Світової Війни.

З останніх книжок найбільше враження отримав від книги Белінського "Страна Моксель".Всім,хто хоч трохи цікавиться історією дуже рекомендую,проливає світло на походження "братніх" російського і українського народів,та багато інших фактів.

[Juha]

З останніх книжок найбільше враження отримав від книги Белінського "Страна Моксель".Всім,хто хоч трохи цікавиться історією дуже рекомендую,проливає світло на походження "братніх" російського і українського народів,та багато інших фактів.

https://forum.kosivart.com/index.php?topic=18.15
Я вже в цій темі давала лінк на "Страну Моксель", але не всі мене зрозуміли...........  

[Еффі]

Більш за все люблю читати Жадана. Трохи меньше Андруховича та Любка Дереша.
Книга Марини Левицької "Два Фургони" - останнє з того що я прочитала и що мені сподобалось. Також недавно читала "Крейзі" Беньяміна Леберта. Сподобалось.