Хто має якісь віршики? Їх сюди!

[KosivArt]

ібігдан надихнув

[Vlad]

ібігдан надихнув

Ога!)))

[Синиця]

Стареньке)
               
Суперниці

«І що? Задоволена?» - Криком у неї спитаю...
Ти погралась, покинула... Знаєш, це боляче, може!
І відомо тобі, що його до нестями кохаю!
Але що я кажу? Йому це вже не допоможе...

«Ну навіщо, - питаю – ну що я такого зробила?»
Це потрібно тобі? Але що воно дасть, поясни?!
Краще б ти вже мене остаточно словами добила,
І нагнала від мене про нього нещаднії сни.

Він ж не винен ні в чому! І знаєш ти це. Але ні –
Ти неначе від цього отримуєш радість без межі.
Наче заживо спалюєш серце його у вогні
І тобі все одно на масштаби цієї пожежі.

Мені шкода його... Не такого він щастя хотів!
Не такі сни він бачив, не так його мрії звучали!...
Ти не з тих, хто жалітиме жертву своїх почуттів
І не та, для якої болючі його всі печалі.

«То ти задоволена?» - Криком у неї спитала...
«Не жалій його більше!» - почула я відповідь твою...
«Я за тебе йому за усі твої сльози віддала!»
«Ти не знаєш всього!» - мене відштовхнула рукою.

Не такий він «святий», як собі ти його уявляла!
Не такі щирі очі... Не так воно все у душі...
Ти кохання у серці, свої почуття віддавала,
А йому все одно на картини твої і вірші.

Не цінує то він. Не плекай свої марні надії,
Не живи його днями – живи сьогоденням своїм!
І  зі свого «сьогодні»  викреслюй усі його мрії!..
Він не буде уже у майбутньому більше твоїм!

Не жалію його. А можливо так треба. Хто знає?
Він завдав мені болю. А може то кара його?
І можливо за це він тепер безкінечно страждає?
А можливо, то плата за щастя не знати кого...

«І що? Задоволена?» - Криком у неї спитала...
Ти погралась, покинула... Знаєш, це боляче, може!
І відомо тобі, що його до нестями кохала!
Але що я кажу? Йому це вже не допоможе...


Христина Стринадюк  ©

[Тарас Пасимок]

Ведь вы - лишь прорезиненная античность, типичная
Кровеносная система предрассудков не готовая постичь
Свою вторичность... со своими желаниями
И ожирение как способ к выживанию...
Хотя мы бЫЛИ так близки к миру
24ыре тысячи лет назад и в сотне миль лишь...
Близки сегОДНЯ, чтобы ничем стать завтра?
СОТНИ тел далеких от жизни, толпятся в парадных...
А зрение и слух стали покадровыми,
И все это подкрадываясь смрадом накатывает...
И мы тут как, столь напористые, но бессильные
Толпы муравьев покарающие мир...

Gillia - Асфальтового цвета губы

[Dana Eco-Kosiv]

гарна тема,шкода,що їй не можна поставити плюсик.

[Тарас Пасимок]

вийди в вікно - за вікном Кіото

вийди в вікно - в кімнаті болото


твоя шкіра, як якісний замінник

твоя кров, - хімічний розчинник

і це причина вибрати свободу

і жодного з чинників вернутись назад


вийди в вікно - за вікном Кіото

вийди в вікно - в кімнаті болото

(я)

[Тогорішна Морквина]

ЯКЩО

1.
Якщо ти летиш в літаку
І падає твій літак
Усратись в годину таку
Не соромно аж ніяк

2.
Якщо тебе ненароком
Гепнуло шлакоблоком
Вважай, що тобі повезло
Останнє в житті западло

3.
Якщо ти лежиш у гробу,
Спокійно лежи на горбу
Життя непогана хріновина
Тобі ще заграють Бетховена

4.
Якщо тебе розстріляли
Дарма! Хай кати лютують
Пройде десь років із тридцять -
тебе реабілітують!

Ю.Позаяк

[Тогорішна Морквина]

Якщо ви похмура
Виперлись iз хати
Якщо вам не в радiсть
Сонячний дєньок
Хай вам посмiхнеться
Трохи дуркуватий
З вами зовсiм незнайомий
Стрiчний пареньок!

Влад, дякую! Це божествєнно!))))))))))))

[Gorolya]

гарна тема,шкода,що їй не можна поставити плюсик.

плюсик можна поставити автору теми)

[Тарас Пасимок]

плюсик можна поставити автору теми)

я не автор цієї теми,)

[Gorolya]

я не автор цієї теми,)

а я писала шо ти?)

[Тарас Пасимок]

а я писала шо ти?)

ех, Гороля, Гороля...

[Тарас Пасимок]

Я не твоя Шанель, Армані, 
Мені твоя присутність не личить. 
Уявлення дешеві і рвані 
Мій світ бентежать і пантеличать 

Мою таку наївну уяву, 
Одягнуту постійно в рожеве. 
Ти – не Адам, а я не лукава 
Бунтарка і спокусниця Єва. 

Мені не до душі ані трохи 
Закони твого раю земного. 
І в нас давно не спільні дороги, 
І спільного немає нічого. 

Я на твоїй гітарі не граю, 
Порізалась об струни до крові. 
Сьогодні не тебе обираю 
Для вірної палкої любові. 

Кохання «от кутюр» на екрані, 
Пластмасові бліді манекени. 
Я не твоя Шанель, Армані, 
Живи в раю земному без мене...

(с) Христя Панчак

[yaro my]

Якщо ви похмура
Виперлись iз хати
Якщо вам не в радiсть
Сонячний дєньок
Хай вам посмiхнеться
Трохи дуркуватий
З вами зовсiм незнайомий
Стрiчний пареньок!

Віршик трохи дуркуватий, але "ето прелєстно, прелєстно!" Настроєніє - У-ЛУЧШИЛОСЬ!

[Синиця]

Гірким шоколадом залиті твої думки,
Не знаєш напевне, як варто поводитись далі.
Ти просто кохаєш її. Ти б не міг навпаки.
Дарма, що всі спроби сподобатись їй невдалі...

Закоханий, жив нею, бачив у кожнім сні,
Прощав їй, писав їй, підносив її до неба.
Жорстоко. У відповідь все ж пролунало «ні».
Вона не кохає, тому...їй тебе не треба...

І вже не рахуєш давно кількість випитих кав.
І музики більше не чути в твоїй кімнаті.
Ти думав, що саме її так давно шукав,
А їй було просто цікаво тебе пізнати...

Життя розчинилось і втратило будь-який зміст,
Гірким шоколадом залиті твої бажання.
Ти знаєш напевне: ти справишся. Ти – реаліст.
Ти втопиш в собі це своє невзаємне кохання...

І щось там на дні заспокоїтись не дає...
А ти вже не той. Ти вп'янів від душевного болю...
Ти знаєш, ти віриш, що десь в цьому світі є
Кохана одна, для якої ти значишся долею.

Життя розчинилось і втратило будь-який зміст,
Але ця зупинка для тебе була не остання.
Хоча ти в депресії, стомлений і...реаліст,
Ти все-таки віриш у щире взаємне кохання.

І все-таки не розчаруєшся, хай там як.
Хмілітимеш може не раз і відчуєш рани,
Та знаєш, колись несподівано, просто так
Зустрінеш таки неповторну свою кохану...

© Христинка Панчак