Я колись працювала в Соціальній службі для молоді, була начальником відділу профілактики негативних явищ.
До мене попадали діти з неблагополучних сімей, молоді наркомани і злочинці.
А так як район у мене був кримінальний (Борщагівка), то нами опікувалася дитяча кімната міліції.
Один раз хлопцям-міліціянтам надоїло нянькатися з малими балбєсами і зібравши всіх самих найбуйніших відправили в похід, на школу виживання. Я була начальником групи з 12 чоловік.
Закинули це талалайство на Гречане поле, під Корсунь-Шевченковим. Два тижні ми жили в природніх умовах - спали на деревах у так званих "гніздах", їли кашу з багаття, милися в ріці Рось. КрЯсота!
Так діти на очах мінялися!!! Дисципліна була залізна!!!
Прокидалися в 6 ранку, по ідеї мали лягати в 22 вечора, але в 21 в таборі була мертва тиша.
Всі за день так нароблялися що засинали перш ніж голова торкалася каремату.
Ігри на виживання, лазання по деревах, групові ігри (як "Зірниця" раніше), купання в річці, тренінги, катання на конях... Йой, та там такого було!
Діти відчули свою значущість, були зацікавлені.
Ми дуже здружилися один з одним!
І коли я зідзвонююся з багатьма - то з них стали дійсно гарні і шановані Люди!
Дітей треба чимось зайняти! Вони як пластилін, який треба ліпити, поки він гнучкий!